Давно колись поблизу Хіросіми жили чоловік та жінка, яким понад усе смакували рисові коржики.
Якось принесла їм сусідка подарунок на свято — п’ятнадцять коржиків. З’їли вони по сім штук, а останнього коржика домовилися віддати тому, хто найдовше мовчатиме. Поклали того коржика на полицю і, не гасячи лампи, полягали спати.
А тієї ночі в хату вліз злодій. Жінка та чоловік не хотіли відмовитись від коржика і, крім того, боялися, а тому, тремтячи всім тілом, повкривалися ковдрами з головою.
Тим часом злодій забрав одежу, гроші й підійшов до полиці.
Не витримала жінка та як крикне:
— Чоловіче, дивись — він хоче коржика взяти!
В ту ж мить чоловік зірвався на рівні й, схопивши коржика, впав навколішки перед злодієм — мовляв, усе бери, тільки коржика залиш!
Злодій зареготав.
